Для батьків

     Поради батькам 

щодо розвитку творчих здібностей учнів

       1. Підтримуйте розвиток творчих здібностей учнів.
       2. Створюйте умови для конкретного втілення творчих 
           здібностей дитини.
       3. Заохочуйте дітей до участі у творчому процесі.
       4. Шануйте бажання дитини працювати самостійно.
       5. Шануйте потенційні можливості дитини.
       6. Схвалюйте результати діяльності дитини.    

       

ПОРАДИ БАТЬКАМ

МОВЛЕННЄВИЙ КОДЕКС

• Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

• Пам’ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.

• Не забувайте, що ваше мовлення – взірець для наслідування.

• Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.

• Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.

• Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.

• Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.

• Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

• Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.

• Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.

• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.

• Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.

• Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».

• Систематично проводьте ігри в слова.

• Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.

• Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.

 Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.

Батькам про сучасні підходи до розвитку мовлення дітей

• Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.

• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.

• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією.

• Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.

• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх.

• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

• Цікавим та корисним для дітей є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.

 Книги слід читати так само неквапливо і дбайливо, як їх писали.

Генрі Дейвід Торо

• Діти не тільки дослухаються до вчителів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.

• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.

• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.

• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

МОВЛЕННЄВА ПАМ’ЯТКА-ПОРАДНИЦЯ

• Хороше мовлення дитини – успішне навчання у школі, широкі можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.

• Найнаполегливіша робота вчителя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною вдома.

• Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мовлення самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування – психологічна особливість дітей).

• Якщо дитина повсякчас буде чути чітке, правильне мовлення, то завдяки наслідуванню воно стане для неї звичкою і унеможливить мовленнєві вади.

• Ви ще самі не вмієте правильно розмовляти українською? Вчіться разом з дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкість та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажані проблеми у мовленні.

• У дитини, як і у дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час – сам навчиться!»

Добре, якщо буде саме так

• Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовленнєві ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.

• Вибирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої.

• Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.

• Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб «розрядити ситуацію», ненав’язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.

• Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.

• Заняття проводьте двічі-тричі на тиждень, а якщо дитина  погано розмовляє, то й частіше.

Розмова з батьками

 Любі тата і мами, пригадайте слова, які ви вимовляєте частіше, коли син або донька повертаються зі школи. Ми спробуємо відгадати: «Що ти сьогодні їв?»

 А ви спробуйте інакше. Зустрівши малюка і прямуючи додому, запитайте його: «Що сьогодні в школі було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило, здивувало, спантеличило, розсмішило або вразило?» І тоді побачите, який неосяжний, внутрішній світ, незвіданий пласт життя власної дитини ви виявите. Як тремтливо і довірливо розкривається перед вами її серце. Це того варте, повірте.

 Ваші діти завжди намагатимуться принести вам радість, якщо вони будуть впевнені: їхні справи хвилюють вас та змушують хвилюватись.

 Завжди знайдіть привід похвалити дитину. Давайте змогу відчути задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху, навіть найменшого, а значить, інтерес до знань і бажання вчитися.

 Отже, допомога школярику складається з кількох речей:

• Безпосередньої присутності поруч із ними батьків;

• Зацікавленості дорослих у навчальній праці дитини;

• Постійного контролю за діяльністю дитини.

Як ми звертаємося до дітей?

 Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи, поліпшувати настрій.

 Заборонені звертання до дитини:

• Скільки разів тобі повторювати…

• Я сказала – зроби…

• Ти що, не розумієш?

• У всіх діти як діти, а ти…

• За що мені така кара…

• Не лізь, якщо не можеш зробити…

• І у кого ти такий вдався…

• Невже тобі важко запам’ятати, що…

• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…

Потрібні звертання до дитини:

• Вирішимо все разом…

• Якщо ти вважаєш…

• Мій любий…

• Це ти добре придумав(ла)…

• Таке тільки ти міг придумати…

• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…

• Я так вдячна долі, що ти в мене є…

• Впевнена, що ти зможеш…

• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

Навчіть своїх дітей спілкуватися

• Користуйся словами ввічливого звертання «добрий день», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутися (зайти)» тощо.

• Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.

• Не перебивай дорослих і не втручайся в їхню розмову.

• На вулиці, вдома, у школі, у транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не викликай до себе особливої уваги.

• Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивися в очі співрозмовнику.

• Умій вислухати товариша не перебуваючи.

• З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй і не капризуй.

• Подай стільчика або звільни місце для дорослого, який зайшов у кімнату.

• Підніми і ввічливо подай дорослому або своєму товаришеві те, що ненароком упало.

• У міру своїх сил допомагай тим, хто тебе оточує: твоїм рідним, друзям.

• Ділись з однолітками іграшками, книгами тощо.

• Умій визнавати свою провину.

• Прагни виробити навичку поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися.

Мовленнєвий етикет

 Етикет(франц. etigutte) – у широкому розумінні – зведення норм поведінки, дотримання    правил чемності, що склалися в суспільстві.

 Етикет – установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві.

 З молодшими школярами прочитане належить не лише обговорювати, а й програвати – театралізування допомагає ненав’язливо донести до них дуже багато речей, які інакше не засвоюються або засвоюються вкрай важко. Якщо ви хочете, щоб книга допомогла вашій дитині усвідомити і подолати її психологічні труднощі (наприклад, страхи, жадність або упертість), у жодному разі не подавайте її під гаслом «от як чинять справжні чоловіки (добрі діти, слухняні дівчатка), а ти…» Докір, яким би прихованим він не був, образить дитину, яка, швидше за все, і сама переживає через свою ваду, але не хоче це визнавати. А образа заблокує доступ до всього іншого.

 Виховання мовне – цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов’язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мовлення для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення; естетична потреба у художньому слові.

 Культура людини виявляється не лише в умінні говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника, вести бесіду. Вміння слухати – це не менш важлива риса культурної людини, ніж уміння говорити.

 Культура мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю та інтонаційною виразністю мовлення.

 Дітей треба вчити не лише говорити голосно, виразно, відповідним тоном, а й вибирати під час розмови правильну позу: стояти прямо, не розмахувати руками, дивитися в очі співрозмовника, не схрещувати ноги і не розставляти їх широко. При цьому доцільно звернути увагу на міміку та жести під час розмови, які мають відповідати її змісту, бути простими і виразними, доцільними і впорядкованими. Зайва жестикуляція неприпустима. Це некультурно.

Вивчіть з дітьми кілька правил культурного мовленнєвого спілкування:

• Якщо до тебе звернулися із запитанням, відповідай ввічливо, повним реченням. Чітко вимовляй слова і звуки, говори досить голосно, щоб усім було зрозуміло і чути.

• Уважно вислухай вказівки старших.

• Вітайся при зустрічі з друзями і знайомими. Слова вітання чи прощання промовляй доброзичливо і досить чітко, щоб тебе чули, дивлячись при цьому в очі співрозмовнику.

• Дорослих називай на «Ви».

• Не забувай вибачитися за будь-яку недоречність, допущену у поведінці.

• Дякуй за надану допомогу, увагу, турботу.

• Якщо звертаєшся із запитанням, проханням, вибаченням, не забудь про слово «будь ласка». Пам’ятай, що не всяке твоє прохання може бути виконане. Якщо тобі відмовляють, не наполягай, не будь впертим і набридливим.

• Пам’ятай про чарівні слова «будь ласка», «дякую», «прошу», «вибачте», «дозвольте», «смачного», слова вітання і прощання тощо.

• Не перебивай розмови дорослих. Якщо тобі терміново треба звернутись, то скажи: «Вибачте, будь ласка…» і, дочекавшись дозволу, звернись із проханням.

• Під час розмови поводься скромно, спокійно, дивись в очі співрозмовникові, не розмахуй руками.

• Ввічливо розмовляй з усіма рідними, близькими і чужими людьми, зі своїми однолітками.

• Умій помовчати, коли це необхідно.

• Не розмовляй голосно там, де дорослі займаються своїми справами, у транспорті, на вулиці.

Головні завдання дорослих у становленні дитячої особистості

1. Навчити дитину головним життєвим навичкам:

- Уміння спілкуватися;

- Уміння думати;

- Уміння вчитися;

- Уміння працювати;

- Уміння любити і виявляти свою любов.

Все це важливіше, ніж уміння швидко читати, писати красиво і знати математичні формули.

Тому що:

- Ніякі алгоритми та каліграфічно виведені букви не допоможуть домовитися між собою двом молодим парам, а вміння спілкуватися допоможе;

- Коли ми вчимо дитину спілкуватися, ми дійсно допомагаємо їй уникнути самотності. Як-то кажуть, самотність - результат невміння спілкуватися;

- Якщо дитина вміє думати, то вона буде ставити собі запитання і шукати на них відповіді, і сама зрозуміє більше в житті;

- Дитина, яка вміє вчитися (і у неї не відпало бажання пізнавати світ), буде прагнути здобувати знання все своє життя. Але дорослі повинні навчити дитину вибирати для себе з великого потоку інформації корисні знання, а від знань не потрібних і шкідливих триматися осторонь;

- Якщо дитину навчили працювати, вона не тільки зможе виконувати щоденну роботу і не злякається ніяких труднощів, але і зможе досягти майстерності в будь-якому виді творчості.

2. Ознайомити дитину з поняттям матеріальних цінностей. Дуже важливо це зробити в дитинстві, коли розум і серце відкриті і не запаморочені непотрібними знаннями і недобрими почуттями.

- Дитина, яку по-справжньому люблять, і сама навчиться любити по-справжньому, тоді як би не склалося її життя, вона буде збагачена любов'ю. І тоді будь-яка справа, якою вона буде займатися, може перетворитися на справжнє мистецтво. Необхідно щодня займатися з дитиною (малюванням, музикою та спортом), потрібно навчати її не тільки тому, що потрібно знати, вміти працювати, але й наступоному:

- Дивитися так, щоб побачити красу

- Слухати, щоб почути гармонію в музиці і природі;

- Відчути стан іншого і не ранити його своїми словами;

- Говорити так, щоб тебе почули;

- Бути самим собою;

- Не причиняти іншому шкоди своїми почуттями або своєю любов'ю;

- Працювати творчо, творити натхненно.